Гуріненко Іван Петрович

(08.03.1944–31.08.2000)

краєзнавець

Гуріненко Іван Петрович – людина багатогранна й неординарна, краєзнавець із великої літери, справжній патріот своєї малої батьківщини, постать широко відома серед археологів та краєзнавців, які працювали на Черкащині у 70–90-х роках минулого століття. Ще в дитинстві він зацікавився археологічними пошуками, а вже в дорослому віці 36 років свого життя віддав справі краєзнавства та військово-патріотичного виховання молоді.

Народився Іван Гуріненко у с. Леськи Черкаського району 8 березня 1944 р. Навчався в Леськівській середній школі. Вчився добре. Любив історію та українську літературу. У 1957 році, ще до заповнення Кременчуцького водосховища, у Леськах працювала археологічна експедиція, очолювана Ю. В. Кухаренком. 13-річний школяр Іван Гуріненко став добровільним помічником археологів.

Після закінчення восьми класів (у 1962 році) Іван Гуріненко починає трудове життя робітником Черкаського консервного комбінату. Водночас відвідує і вечірню школу в Леськах. Атестат за 11 класів отримав у 1965 році. У 1965–1966 роках навчався у Мліївській однорічній сільськогосподарській школі за спеціальністю плодоовочівник-агроном. Так він уперше потрапив на Городищину, яку полюбив, як свою другу домівку, де й прожив більшу частину свого життя.

Із середини 1960-х років Іван Гуріненко проявив себе активним дослідником краю. Він – людина різнобічних краєзнавчих інтересів: етнограф, фольклорист, топоніміст, пошуковець, археолог-аматор, громадський дописувач до районних, обласних, республіканських і навіть всесоюзних періодичних видань та програм радіомовлення.

У 1967–1969 роках Іван Петрович працює за фахом у радгоспі «Виноградний» «Кримрадгоспвинтресту» у Кримській області. Проте інтерес до історії, краєзнавства переважив, і майбутній агроном став музейним працівником. У травні 1969 року Іван Гуріненко був зарахований на посаду екскурсовода Городищенського народного музею, філіалу Музею історії Корсунь-Шевченківської битви. Пізніше він отримав самостійний статус – літературно-меморіальний музей С. С. Гулака-Артемовського. Іван Гуріненко також співпрацював з музеєм історії Городищенського радгоспу-технікуму (1977 р.).

У с. Орловець, де краєзнавець працював і проживав, відкрив і обстежив десятки різночасових поселень. Дослідник почав тісну співпрацю з Черкаським обласним краєзнавчим музеєм (ЧОКМ) та Інститутом археології АН УРСР (тепер ІА НАНУ). 1977 року виходить спільна з Д. Я. Телегіним стаття «Археологічні розвідки в околицях с. Орловець на Черкащині».

Влітку 1977 р. археолог Є. В. Максимов попросив співробітників Черкаського музею відвідати І. П. Гуріненка в с. Орловець і взяти зразки підйомного матеріалу з поселення в урочищах Гуневе та Мазовецьке, яке відкрив Іван Петрович і визначив його як зарубинецьке. Відкриття поселення, а згодом Орловецького куща поселень зарубинецької культури – важливий внесок дослідника в археологічну науку.

У 1976 році Іван Гуріненко робить спробу повернутися до роботи за основним фахом і влаштовується лаборантом до Мліївської дослідної станції садівництва імені Л. П. Симиренка. Однак пропрацював там лише один рік.

Наступний етап діяльності І. Гуріненка пов’язаний з роботою в музеї клубу станції Цвіткове. У цей час він проживав на хуторі Ленінський у с. Носачів Смілянського району і здійснював розвідки у Смілянському, Городищенському та Шполянському районах.

У 1984 році Іван Петрович переїхав до с. Вільшана Городищенського району, де жив і працював протягом наступних 16 років у Вільшанському краєзнавчому музеї. У 1992 році музей стає філіалом Державного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», а Івана Гуріненка зараховано на посаду старшого наукового працівника відділу охорони пам’яток. Із 1996 року – завідувач відділу «Музей історії с. Вільшана». Так до кінця свого життя він був фактично директором Вільшанського селищного краєзнавчого музею.

Працюючи у Вільшанському музеї, продовжував цікавитися етнографією та топо­німікою, вів гуртки у школі, проводив із школярами археологічні розвідки, писав крає­знавчі статті до районної газети. Створена ним історико-краєзнавча пошукова дружина (ІКОПОД) зробила чимало добрих справ. Завдяки юним слідопитам було встановлено 111 імен невідомих воїнів, які загинули під час Корсунь-Шевченківської битви й визволення Вільшани в лютому 1944 року.

Протягом своєї діяльності Іван Гуріненко співпрацював з київськими археологами, серед яких – Д. Я. Телегін, Є. В. Максимов, С. В. Цвек, Г. Т. Ковпаненко, С. С. Безсонова, С. А. Скорий, Е. В. Овчинников та інші.

Протягом багатьох років співпрацював з Черкаським обласним краєзнавчим музеєм та Археологічною інспекцією управління культури облдержадміністрації. Матеріали розвідок І. П. Гуріненко передавав до фондів ЧОКМ, Інституту археології, комплектував фонди та поповнював експозицію тих музеїв, у яких працював. Брав активну участь у роботі секції археології при обласному Товаристві охорони пам’яток.

Завдяки зусиллям І. Гуріненка велика кількість курганів була врятована від знищення. Серед них – кургани у селах Калинівка, Станіславчик, Товста, смт. Вільшана, м. Городище та ін. Також проводилися дослідження на поселеннях трипільської культури.

Протягом кількох років археолог був учасником експедиції, яка здійснювала обстеження пам’яток археології для написання тому Зводу пам’яток історії та культури по Черкаській області. Гуріненко працював у загоні, який обстежував те­риторію Городищенського району, надавав консультації і допомогу по Смілянському району.

Як уже зазначалося, Іван Петрович активно займався пам’яткоохоронною діяльністю. Багато разів він бив на сполох, викликав фахівців, і завдяки його зусиллями зупинялося руйнування пам’ятки. Так восени 1977 року у с. Носачів розпочали роботи по обла­штуванню парку в селі. Під час цих робіт Іваном Петровичем було виявлене поселення трипільської культури, викликані співробітники ЧОКМ, було зібрано підйомний матеріал, який зберігається в музеї. У 1987 р. поселення обстежене М. П. Сиволапом і включене до Зводу пам’яток.

Багато зусиль було віддано Іваном Петровичем врятуванню поселення біля хутора Незаможник, проводилися рятівні дослідження трипільського поселення в смт. Вільшана та в с. Зелена Діброва.

Археологічні пошуки були справою життя Івана Гуріненка. Як археолог-аматор він зробив досить багато. Відкрив 832 (!) пам'ятки археології, описав і паспортизував кілька десятків курганів Городищини, відкрив 19 трипільських поселень, уклав «Словник-довідник археологічних пам’яток Городищенського району» та карту до нього, зібрав для Вільшанського сільського краєзнавчого музею понад 200 археологічних експонатів. Як етнограф Іван Петрович записав близько 200 пісень, понад 2000 прислів’їв та приказок.

Нагороджений нагрудним знаком Президії правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури «За активну участь в охороні пам’ятників Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.» (1975), дипломом Міністерства культури УРСР та ін.

Іван Петрович Гуріненко помер 31 серпня 2000 р., не доживши навіть до пенсійного віку. Він був невибагливим у побуті, не гнався за матеріальними благами, понад усе любив справу, якою займався, був свідомим і вільним у виборі свого життєвого шляху. І хоча Іван Петрович не був академічним ученим, він займав своє місце, свою «екологічну нішу» і в пам’яткоохоронній справі, і в краєзнавстві, і в археологічній науці. Уявити краєзнавство і археологію Черкащини без нього неможливо.

Література

Праці І. П. Гуріненка

Телегін, Д. Я. Археологічні розвідки в околицях с. Орловець на Черкащині / Д. Я. Телегін, І. П. Гуріненко // Археологія. – 1977. – Вип. 23. – С. 92–93.

Стежками рідної землі / І. Гуріненко // Колгоспні лани. – 1986. – 17 лип. С. 2.

Місто зі значущою назвою / І. Гуріненко // Молодь Черкащини. – 1976. – 25 трав. (№ 62). – С. 3.

Походження назв деяких сіл Тальнівщини / І. Гуріненко // Колос. – 1975. – 7 жовт. (№ 118). – С. 3.

Про І. П. Гуріненка

Гуріненко Іван Петрович // Легенди і перекази Городищини. – Черкаси, 2014. – С. 42–45.

Гуріненко Іван Петрович // Городищини славні імена. – Черкаси, 2016. – С. 15–17.

Дудченко, О. Краєзнавчими стежками Івана Гуріненка / Олександр Дудченко, Микола Щербина // Нова Доба. – 2015. – 24 верес. (№ 76/77). – С. 7.

Дудченко, О. Життя, віддане історії рідного краю / Олександр Дудченко, Микола Щербина // Вісн. Городищини. – 2015. – 28 серп. (№ 35). – С. 7.

Гуріненко Іван Петрович // Краєзнавці Черкащини : біобібліогр. довід. – Черкаси, 2016. – С. 52–53. – Бібліогр.: с. 53.